За­зви­чай, в мо­лод­шо­му дошкільному віці бать­ки і вихователі рідко звер­та­ють ува­гу на те, яка ру­ка у ди­ти­ни ве­ду­ча.

По­чи­на­ють помічати це, ко­ли ди­ти­на починає більше ма­лю­ва­ти, вчить­ся пи­са­ти, більш ак­тив­но діє однією з рук – за­зви­чай, в 4-5 років.

Швид­ко помічають ліворуких дітей у сім’ях, так зва­них, зі спад­ко­вою ліворукістю. І найчастіше са­ме в цих сім'ях на­ма­га­ють­ся пе­рев­чи­ти ди­ти­ну ще до шко­ли.

Чим ке­ру­ють­ся в цьо­му ви­пад­ку бать­ки? Швид­ше за все, хо­чуть за­хис­ти­ти ди­ти­ну від тих труднощів, з яки­ми самі зіткнулися в школі.

Буває і так, що про ліворукість ди­ти­ни не зна­ють ні вчи­тель, ні бать­ки. І дов­го б'ють­ся, не розуміючи, чо­му ди­ти­на ніяк не мо­же на­вчить­ся пи­са­ти пра­виль­но, кра­си­во і без по­ми­лок, по­ки не здо­га­да­ють­ся по­ра­ди­ти­ся з фахівцями.

Те, про що ми хо­че­мо вас по­пе­ре­ди­ти - це ри­зик по­ру­шен­ня психічного здо­ров'я дітей че­рез дис­ком­форт, пов'яза­ний з тис­ком вчителів і батьків.

Фахівці вва­жа­ють, що пе­ре­ви­хо­ван­ня ліворуких дітей схильні до різних неврозів, про особливості яких ми і хо­че­мо розповісти.

1. Астенічний нев­роз

Підвищена стомлюваність, швид­ка виснажливість нервової сис­те­ми, різке зни­жен­ня працездатності. Фак­тич­но діти мо­жуть ак­тив­но пра­цю­ва­ти тільки на пер­ших двох уро­ках, а потім роз­бу­ди­ти їх ува­гу до­сить склад­но: за­те виникає або посилюється ру­хо­ве роз­галь­му­ван­ня.

Домашнє при­го­ту­ван­ня уроків, за­зви­чай, затягується, а ре­зуль­та­ти, найчастіше, незадовільні. Особ­ли­во важ­ко ви­ко­ну­ють­ся письмові зав­дан­ня: по­черк нестійкий, бук­ви різної ве­ли­чи­ни, різного на­хи­лу, не дотримується ря­док, ба­га­то до­дат­ко­вих штрихів і ви­прав­лень. А пов­тор­не пе­ре­пи­су­ван­ня тільки погіршує ре­зуль­та­ти і на це вар­то звер­ну­ти особ­ли­ву ува­гу.

У хлопчиків і дівчаток цей нев­роз мо­же про­яв­ля­ти­ся по різному. Для хлопчиків більше властиві роз­галь­му­ван­ня, непосидючість і ру­хо­ве занепокоєння. А для дівчаток більш характерні зни­же­ний настрій, млявість і плаксивість.

2. Шкільні стра­хи

Нерідкі у ліворуких дітей стра­хи пе­ред не­вда­ча­ми або пись­мо­ви­ми ро­бо­та­ми. Діти вва­жа­ють такі стра­хи зви­чай­ни­ми і не праг­нуть їх по­до­ла­ти.

Фахівці зга­ду­ють, навіть, нічні кош­ма­ри, пов'язані з пе­ре­учу­ван­ням: дітям снить­ся, що їх ду­шать зо­ши­ти і та­кож во­ни бо­ять­ся снів, в яких в перебільшеному вигляді пов­то­рю­ють­ся денні неприємності. Вранці во­ни про­ки­да­ють­ся мля­ви­ми і прим­х­ли­ви­ми...

3. Нев­роз нав’яз­ли­вих станів

Як­що бать­ки дітей зму­шу­ють ви­ко­ну­ва­ти всі дії пра­вою ру­кою, діти мо­жуть слу­ха­ти і на­ма­га­ти­ся, про­те їм це по­га­но вдається. Бать­ки ба­чать в цьо­му не­по­слух, кап­риз, упертість і ка­ра­ють.

А як­що і вчи­тель вимагає від ди­ти­ни пи­са­ти пра­вою ру­кою і знижує оцінки че­рез якість лис­та і повільність, у ди­ти­ни з'являється три­вож­не очікування невдачі, а надалі нав'язливі дум­ки про свою неповноцінність.

4. Нев­ро­тич­ний ену­рез

У більшості відзначається тільки нічний ену­рез, од­нак, це мо­же ста­ти­ся і вдень. Ену­рез, як пра­ви­ло, викликає по­чут­тя про­ви­ни, страх, неминучість по­ка­ран­ня. Так, до всіх про­блем, пов'яза­них з пе­ре­учу­ван­ням і шкільними не­вда­ча­ми, до­да­ють­ся ще і ці неприємності.

Працездатність ди­ти­ни ще більше знижується, во­на не мо­же зо­се­ре­ди­ти­ся - утворюється по­роч­не ко­ло, яке розірвати мо­жуть тільки дорослі - до­три­му­ю­чись рекомендацій пси­хо­ло­га і лікаря.

4. Невротичні заїкання

Цей не­дуг мо­же з'яви­ти­ся у пе­ре­уче­них ліворуких дітей - він посилюється після на­пру­же­но­го ви­ко­нан­ня пись­мо­вих зав­дань пра­вою ру­кою. Цей факт помітили фахівці при порівнянні мо­ви дітей, записаної на магнітофон до і після ви­ко­нан­ня відповідних зав­дань.

Особ­ли­во помітно заїкання у школі, в звичній домашній обстановці во­но, за­зви­чай, слабшає. Заїкання мо­же поєднуватися зі стра­ха­ми, ену­ре­зом і ти­ка­ми.

5. Невротичні ти­ки

До них відносяться: миготіння, об­ли­зу­ван­ня губ, мор­щен­ня чо­ла, по­с­ми­ку­ван­ня но­сом. Ці дії рідко вик­ли­ка­ють занепокоєння батьків, а пе­да­гог мо­же прий­ма­ти їх за крив­лян­ня або дурощі.

Слід пам'ята­ти, що сам ма­люк не контролює ці ру­хи - во­ни не довільні. Насмішки і пе­ре­крив­лян­ня однокласників, роздратовані за­ува­жен­ня вчителів, за­ува­жен­ня батьків усклад­ню­ють цю ситуацію - нав'язливі ру­хи закріплюються, а ди­ти­на починає со­ро­ми­ти­ся са­ма се­бе.

6. Істеричний нев­роз

Ви­пад­ки істеричних неврозів відомі, хо­ча, на щас­тя, ду­же рідкісні, в мо­лод­шо­му шкільному віці. Реакції та­кож ви­ни­ка­ють в результаті на­силь­ниць­ко­го пе­ре­нав­чан­ня.

Істеричний нев­роз мо­же да­ти про се­бе зна­ти у формі істеричної сліпоти: діти скар­жать­ся, що не ба­чать зошитів або не мо­жуть знай­ти шко­лу.

Пе­ред відходом до шко­ли або пе­ред кон­троль­ною мо­же ви­ни­ка­ти блю­во­та, можливі і психомоторні на­па­ди: діти з гуч­ним пла­чем па­да­ють на підлогу і без­лад­но б'ють по підлозі ру­ка­ми і но­га­ми.